zoofirma.ru
28 вересня 2017 0 Коментар

     Булінг – це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування, яке часто поширене в школах.

 

      Основні ознаки булінга це:

 

  • Нерівність сил агресора і жертви;
  • Повторюваність насильства;
  • Гостра емоційна реакція жертви.

 Жертви та булери.

      Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б.Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко п.іддається емоціям.

                                                                        

 

       Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.

                        Що робити?

       Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Краще звернутися до батьків, вчителів, або старших, яким дитина довіряє. 

                                                                               

     У разі, якщо над вашою дитиною знущаються, ви, як батьки, повинні уважно вислуховувати скарги дитини і ставитися до цього серйозно, а не просто відмахуватися словами Дай здачі.Завдяки підтримці батьків, дітям легше переживати проблеми в школі. Також варто звернутися до шкільних вчителів та звернути їхню увагу на цю проблему. У найкритичнішій ситуації варто залучити поліцейських і навіть подумати про зміну місця навчання.

    Вчителям же потрібно не показувати свою фізичну перевагу, а поговорити з ним. Крім того, за витівками булера не можна спостерігати, адже йому потрібні глядачі для того, щоб максимально проявити демонстративну поведінку. При витівках на уроці можна спробувати відволіктися від заняття і зосередити увагу на булері, спробувати залучити його до навчального процесу.

Однак варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування, адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу.

 

                                                                                 Практичний психолог 

                                                                                  Мельник Л.О.

19 вересня 2017 0 Коментар

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мотивація підлітка - те, що спонукає підлітка рухатися в тому чи іншому напрямку. Наприклад: вчитися, розвиватися, набувати, домагатися, проявляти ініціативу, ділитися з іншими і т. д.

Особливості мотивації в підлітковому віці

Подібні проблеми виникають у будь-якої людини. Змусити себе йти до поставленої мети і не зійти з наміченого шляху важко і дорослому. Що тоді говорити про дитину, та ще в період протестів і пошуків себе як особистості в підлітковому віці. Багато батьків стикаються в цей період з погіршенням не тільки у відносинах з підлітком, але і з повною відсутністю бажання раніше слухняного і старанного учня до занять.

Як же зробити так, щоб у підлітка не пропадав внутрішній стимул пізнавати нове, незалежно від того, скільки зусиль треба буде для цього докласти? Як сформувати мотивацію до навчання  який вважає, що вчитися нудно?  Подані рекомендації в цій статті, допоможуть батькам заохотити до навчання свого нащадка.

 Рекомендації для батьків

 щодо підвищення мотивації навчання учнів підліткового віку

 

1. Не заважайте підліткові вчитися самостійно.

2. Навчальна праця цікава тільки тоді, коли вона різноманітна. Не повторюйте вдома шкільну систему.

3. Будь-яка людина виконує діяльність із задоволенням тільки тоді, коли вона розуміє, для чого це потрібно. Підліток не знає, де йому можуть знадобитися знання з фізики, хімії, алгебри чи інших предметів? Покажіть ці області. Причому, бажано, щоб знання були затребувані саме сьогодні, так розуміння того, що ці знання будуть потрібні через кілька років, не є мотивуючим чинником.

4. Купуйте цікаві книги («Цікава фізика», «Цікава геометрія»), довідники по різним навчальним дисциплінам. Можливо, через інтерес до цих книг сформується інтерес до предмету в цілому. Підтримуйте допитливість своїм інтересом до відкриттів своєї дитини.

5. Не поспішайте полегшити працю підлітка (зробити за нього домашнє завдання, вимагати від вчителя скасувати який-небудь вид роботи). Але і не змушуйте дитину переробляти завдання, виконувати нудну монотонну роботу, заучувати додатково важкий та незрозумілий матеріал. Навчання повинно бути важким, але посильним.

6. Вселяйте в дитину впевненість, що у нього все неодмінно вийде. Розповідайте про те, які проблеми у навчанні виникали у вас в дитинстві.

7. Ні в якому разі не карайте дитину за невдачі у навчанні. Це сприяє зниженню мотивації.

8. Не заважайте дитині самовизначатися, розвиватися.

9. Батькам бажано відмовитися від акцентів, які пригнічують навчальну мотивацію і орієнтування підлітка на отримання оцінки (повинності, матеріальну винагороду, активне наполягання вчитися тільки на «10 - 12» і т.д.).

 

 PS//  Пам’ятайте: якщо підліток проявляє небажання вчитися – це не примха, а крик про допомогу. Не лайте, а з’ясуйте причини такої поведінки.

                                   Практичний психолог Мельник Л.О.

15 березня 2017 0 Коментар

 

   Перехідний вік дитини практично завжди супроводжується активним ростом, зміною гормонального балансу і психіки. У свою чергу ці зміни ведуть до погіршення поведінки або навіть агресивності до оточуючих.

   Підліткова агресія в перехідному віці може бути викликана найрізноманітнішими причинами. Як правило, періодом найбільш вираженої агресивної поведінки у підлітків є в віці від 10 до 16 років. Агресія підлітка проявляється в навчальному закладі, на вулиці, в сім'ї.

   Прояви агресії можуть бути обумовленні різними чинниками. Від фізіологічних та гормоновальних змін в організмі, до психічних змін обумовлених формуванням світогляду та власного «Я».

 Розрізняють фізичну агресивність, вербальну агресію, а також аутоагресію, яка проявляється в агресивності до самого себе.

  Стикаючись із проявами агресії, важливо розглядати цю ситуацію не з позиції обвинувачення, а зрозуміти справжню природу такої поведінки . При цьому важливо відрізняти справжню агресивність від імпульсивності, необдуманості вчинків, властивою підліткового віку.

   Якщо ви помічаєте за власною дитиною, прояви будь-якої форми агресивність, тобі пам’ятайте:

1. Не відповідайте агресією на агресію – це лише поглибить проблему, а не вирішить її. На прояв агресії з боку батьків, підлітки сприймають, як особисту образу, що батьки не лише не розуміють його, але й не бажають зрозуміти. Власні почуття та емоції їм здаються підліткам нормальними, а реакція батьків на них, лише прискіпуванням та лише приводом для конфлікту.

   В таких випадках, необхідно говорити спокійним тоном, звердаючись до дитини в м’якій формі, вести діалог як з дорослим, як би важко це не здавалось на перший погляд, це допоможе знизити градус емоцій у спілкуванні.

2. Не перегніть палицю - найголовніша помилка у спробі «виправити» агресивного підлітка - в тому, що батьки сподіваються на покарання, як головний спосіб вирішення проблеми. Звісно, відреагувати батькам необхідно але не можна заохочувати агресію, важливо чітко позначити позицію, що така поведінка неприпустима, змушує вас переживати. Але робити це потрібно без надмірної строгості. Адже мова-то якраз йде про нестійкою підліткової психіці, бунтующей проти покарань і заборон.

   Караючи підлітка, особливо не розібравшись у причинах, несправедливо з його точки зору, ви ризикуєте тільки погіршити ситуацію. Караючи дитину, а тим більше постійно говорячи про нього в негативному ключі, ви демонструєте саме відкидання, неприйняття.

3. Давайте можливість висловитись - спокійна довірча обстановка, вміння батьків згладжувати гострі кути в неминучих конфліктах з підлітками створять у підлітка відчуття, що його цінують і підтримують з усіма його складнощами і проблемами, а значить, буде створена необхідна грунт для вирішення проблеми агресії. Станьте прикладом ефективної поведінки, дайте можливість дитині отримати досвід знаходження компромісних рішень.

   Якщо розумієте, що підлітку важко себе стримувати, то дайте йому можливість виплеснути свою агресію без заподіяння шкоди оточуючим, дозвольте йому висловитися і вмійте слухати.

   Пам'ятайте, що немає таких психологічних проблем, з якими не допомогли б упоратися любов і взаємна довіра. А підлітковий вік ... він проходить, в той час як довіра залишається на все життя!

 

15 лютого 2017 0 Коментар

    Підлітковий вік психологічно обумовлений віковою кризою, формування новоутворення та фізіологічними змінами. Дитина, яка досить швидко дорослішає іноді не спроможна впоратись зі змінами які досить швидко відбуваються в її житті.

    Коли дитина, самостійно не спроможна впоратись із темпом дорослішання, в таких дітей виникає ряд труднощів, які з часом можуть сприяти формуванню відхилень від норм поведінки, певні девіації, іншими словами про таких дітей говорять – важковиховуваний підліток.

      Важка дитина - це така дитина, яка потребує особливого ставлення, підвищеної уваги сім'ї, вчителя. Важко-виховуваність - це несприйнятливість індивіда до засвоєння позитивного соціального досвіду людства, або різкі розходження між суспільними етичними нормами і поведінкою людини, її несприйнятливість до впливу інших людей, до тих чи інших виховних впливів.

Батькам, які помічають за своєю дитиною наступні прояви в поведінці, варто змінити модель спілкування.

Особливості особистості дитини:

– неадекватність самооцінки та рівня домагань;

– невміння спілкуватися; відсутність сенсу та чіткої мети в житті;                                  

– відсутність суб'єкта турбот; відсутність інтелектуальних та естетичних інтересів;

– реакція на пережиту важку ситуацію;

– емоційна недорозвиненість;

– проблеми сфери мотивації та потреб;

– психологічний інфантилізм;

– відсутність дисциплінованості;

– безвідповідальна поведінка.

     Якщо ви помічаєте за дитиною такі прояви, тоді скористуйтесь наступними порадами:

  1. Інтерес – проявляйте зацікавленість до вподобань вашої дитини, з'ясуйте, що  подобається вашій дитині, створіть умови, щоб розділяти захоплення, або знайдіть, щось, чим ви б могли займатись разом. Можливо, це буде не легко, але не здавайтесь, важливою частиною побудови теплих, відкритих стосунків з підлітком, це частина чого що об'єднає.
  2. Строгість – підлітковий вік, це період бунтарства та протидія правил. Батька необхідно створити умови, рівні для всіх членів родини. Кожен має виконувати внутрішньсімейні правила. Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда. Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.
  3. Спілкуйтеся щодня - щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці.

    Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя.

  1. Терпіння- коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.
  2. Упереджувальний підхід - тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.
  3. Єдиний фронт - у багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

    Такі поради, не виправлять ситуації й ваша дитина не змінить за один день,  але допоможуть вам поступово досягти змін, а отже й покращити стосунки з підлітком.

  

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Психолог: Гурняк Д.І.

Контакти

  • Тел/Факс: +38 (044) 540-69-06

Ми в соціальних мережах: